Верховцева І. - Інформаційно-комунікаційний сегмент гібридної війни Росії проти України 2014-2023 рр.: пропаганда (стан вітчизняних студій) (2024)

  АРХІВ (Всі випуски) /     Зміст випуска (2024, Вип. 70)Ukrainian English

Верховцева І.

Інформаційно-комунікаційний сегмент гібридної війни Росії проти України 2014-2023 рр.: пропаганда (стан вітчизняних студій)

Рубрика: Огляд наукової проблеми

Анотація: Пропонується аналіз стану наукової розробки вітчизняними дослідниками проблеми пропаганди як складника інформаційно-комунікаційного сегмента гібридної війни Російської Федерації проти України 2014–2023 рр., визначено лакуни та перспективні напрями вивчення цієї теми. Автор дослідження послуговувалась загальнонауковими методами аналізу й синтезу та спеціальними: типологізації (сприяв групуванню публікацій за предметною сферою дослідження) та структурно-функціональним (дав змогу студіювати окремі напрями вивчення проблеми як структурні елементи єдиного явища – інформаційно-комунікаційного сегмента гібридної війни Росії проти України 2014–2023 рр.) методом. Наукова новизна полягає у визначенні основних напрямів та стану студіювання вітчизняними науковцями російсько-українського інформаційного протистояння 2014–2023 рр. у частині пропаганди і виявленні на цій основі прогалин та окресленні перспектив подальшого вивчення проблеми. Висновки. Аналіз студіювання пропаганди як складника інформаційно-комунікаційного сегмента гібридної війни Російської Федерації проти України впродовж 2014–2023 рр. доводить: ця проблема стала окремим напрямом вітчизняних наукових студій та має свою специфіку. З 2014 р. й до початку 24 лютого 2022 р. повномасштабної військової агресії Росії проти України вітчизняні науковці інтенсивно розробляли теоретичні аспекти проблеми та практичні питання юридичного, психологічного, соціологічного, комунікаційно-технологічного, мистецького й філософсько-антропологічного характеру, розвінчували псевдоісторичну російську риторику, визначали роль медіа у поширенні ворожого пропагандистського контенту, розбирали окремі кейси та осмислювали завдання протидії інформаційній агресії в контексті національної безпеки України. Воєнні реалії 2022–2023 рр. зумовили поглиблення студій у напрямі узагальнень та збільшення уваги до сутнісних моментів пропагандистської діяльності країни-агресора. Оформився новий напрям вивчення проблеми – публічно-дипломатичний. Натомість загалом фіксується недостатня увага дослідників у сегменті пропагандистської псевдоісторичної риторики. Активізації зусиль потребує розгляд зазначеної проблематики в площині міжнародних комунікацій. Лакунами у вивченні проблеми є студіювання пропагандистських впливів Кремля на свідомість мешканців інших країн світу з метою виправдати російську агресію проти України загалом та заперечити звірства рашистів на окупованих українських землях. Подальше студіювання російської інформаційної агресії проти нашої держави в рамках гібридної війни 2014–2023 рр. вимагає заповнення прогалин і збільшення числа дослідницьких кейсів загалом.

Ключові слова: пропаганда, вітчизняні наукові студії, російсько-українська гібридна війна 2014–2023 рр., інформаційна війна.


Цитованість авторів публікації:

Бібліографічний опис для цитування:
Верховцева І. Інформаційно-комунікаційний сегмент гібридної війни Росії проти України 2014-2023 рр.: пропаганда (стан вітчизняних студій) / І. Верховцева // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. - 2024. - Вип. 70. - С. 443-477. doi: https://doi.org/10.15407/np.70.443

Бібліографія:

  1. Авер’янова Н. Мистецтво як засіб пропаганди та контрпропаганди в умовах російської агресії. Українознавчий альманах. 2018. Вип. 23. С. 107–112. doi: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2018.23.17
  2. Бевз Т. Українці і росіяни під прицілом російської пропаганди. Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2015. Вип. 1. С. 150–163.
  3. Бєлкін Л. М., Юринець Ю. Л., Бєлкін М. Л. Дослідження методів антиукраїнської російської пропаганди в інформаційних війнах проти України. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2022. № 3. С. 87–94.
  4. Близнюк А. С. Пропаганда та контрпропаганда в умовах сучасної гібридної війни. Наук. зап. Ін-ту журналістики. 2015. Т. 60. С. 49–54.
  5. Близнюк A. Гібридна війна ХХІ ст. Пропаганда як основна складова у політичних, соціальних та етнічних протистояннях. Intermarum: історія, політика, культура. 2015. Вип. 2. С. 390–399.
  6. Богуславська К. П. Конструювання російського пропагандистського сюжету про "поїзд дружби". Наук. зап. НаУКМА. Історія і теорія культури. 2018. Т. 1. С. 29–34. doi: https://doi.org/10.18523/2617-89071153521
  7. Бойко О. Пропаганда. Політична енциклопедія. Київ : Парламент. вид-во, 2011. С. 610.
  8. Будко Т. В. Поняття пропаганди: юридичний та лінгвістичний аспекти. Криміналістика і судова експертиза. 2017. Вип. 62. С. 196–205.
  9. Бут К. О. Пропаганда та медіареальність як інструменти ведення інформаційної війни: локальний вимір. Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. 2022. № 4. С. 24–32.
  10. Вакулич В., Новородовська Н. Російська пропаганда агресії проти України (2014–2021 рр.). Український інформаційний простір. 2023. № 1. С. 119–132.
  11. Ващенко Н. М. Головні наративи сучасної російської пропаганди як впливогенна проблематика в умовах консцієнтальної війни Росії проти України. Scientific notes of the institute of journalism. 2020. Т. 1. С. 180–202. doi: https://doi.org/10.17721/2522-1272.2020.76.15
  12. Вежбовська Л. Функціонування візуальних наративів російської пропаганди в умовах збройної війни проти України. Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну. 2023. Т. 6. № 1. С. 8–23. doi: https://doi.org/10.31866/2617-7951.6.1.2023.279022
  13. Верховцева І. Г. Інформаційно-комунікаційні аспекти публічної дипломатії за умов глобалізації: пропаганда. Дипломатія суверенної Українив умовах війни: нові виклики та завдання : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю (21 груд. 2023 р.). Черкаси : ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2024. С. 27–30.
  14. Верховцева І. Г. Історична матриця "руський мир" та однойменний сучасний пропагандистський міф країни-агресорки: до деконструкції концепту. Протидія дезінформації в умовах російської агресії проти України: виклики і перспективи: тези доповідей учасників міжнар. наук.-практ. конф. (Анн-Арбор – Харків, 12–13 груд. 2023 р.). Харків : НДІ ППСН, 2023. С. 13–18.
  15. Вітюк Н. Особливості дискурсу політичної пропаганди в умовах інформаційно-психологічної війни. Збірник наук. пр.: психологія. 2019. Вип. 24. С. 29–38.
  16. Гапій В. Е. Пропаганда як інструмент впливу на підсвідомість людини в сучасній Україні. Молодий вчений. 2018. № 1(2). С. 636–641.
  17. Горун О. Ю. Протидія ворожій медіа-пропаганді в умовах правового режиму військового стану в Україні. Інформація і право. 2023. № 1. С. 116–128. doi: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2023.1(44).287772
  18. Гребенюк А. Антиукраїнська пропаганда: характерні риси та поняття. Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2021. Вип. 61. С. 128–139. doi: https://doi.org/10.15407/np.61.128
  19. Гребенюк А. Пропаганда як метод спеціальних операцій в умовах інформаційної війни. Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2021. Вип. 62. С. 42–52. doi: https://doi.org/10.15407/np.62.042
  20. Гребенюк А. Пропаганда: метод спеціальних інформаційних операцій чи акту зовнішньої інформаційної агресії? Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2022. Вип. 63. С. 65–74. doi: https://doi.org/10.15407/np.63.065
  21. Гулай В. Маніпулятивно-пропагандистські складові загроз інформаційній безпеці в реаліях гібридної війни Російської Федерації проти України. Studia politologica Ucraino-Polona. 2016. Вип. 6. С. 34–42.
  22. Гурковський В. Нові (конвергентні) медіа у здійсненні інформаційно-пропагандистських акцій щодо України. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2015. Вип. 16. С. 128–145.
  23. Гусак О. Інструменти автоматизованого виявлення сепаратистського та пропагандистського контенту для використання у навчальних закладах. Актуальні питання гуманітарних наук. 2018. Вип. 18. С. 67–78.
  24. Дарморіз О. Соціальний міф як засіб консолідації українців та протистояння ворожій пропаганді. Українознавчий альманах. 2016. Вип. 19. С. 165–168.
  25. Даценко А. Методично-організаційні аспекти впровадження заходів протидії російській пропаганді та дезінформації. Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Філософсько-політологічні студії. 2021. Вип. 35. С. 168–176. doi: https://doi.org/10.30970/PPS.2021.35.20
  26. Даценко А. Ю. Стратегічні напрями боротьби з російською пропагандою і дезінформацією в інформаційному просторі України. Гілея: наук. вісн. 2019. Вип. 145(3). С. 39–43.
  27. Дворовий М. В. Відповідальність аудіовізуальних медіа за мову ненависті та пропаганду війни: транскордонний аспект. Наук. зап. НаУКМА. Юридичні науки. 2015. Т. 168. С. 105–109.
  28. Денисова А. Ю. Чорний піар та пропаганда у російському медійному просторі в 2014 році. Вісн. Нац. ун-ту "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2015. № 2. С. 206–214.
  29. Денисюк Ж. З. Пропаганда та контрпропаганда в контексті стратегій державної інформаційної політики. Вчені зап. ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2021. Т. 32(71). № 2. С. 46–51. doi: https://doi.org/10.32838/TNU-2663-6468/2021.2/08
  30. Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою / Аналітична доповідь. Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. 196 с.
  31. Драбюк С. С. Пропаганда та її види. Шляхи протидії пропаганді. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 1. С. 153–157. doi: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.01.28
  32. Жалімас Д. Російське виправдання анексії Криму та нацистська пропаганда: велика схожість та незначні відмінності. Український часопис конституційного права. 2017. № 2. С. 17–29. doi: https://doi.org/10.30970/jcl.2.2017.2
  33. Житарюк М. Інформаційна пропаганда Кремля в контексті геополітики. Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Журналістика. 2017. Вип. 42. С. 216–225.
  34. Житарюк М. "Гарячі точки" у ЗМІ та засобах масової інформації, пропаганди і маніпуляції. Особливості російсько-української війни 2014 р. Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Журналістика. 2015. Вип. 40. С. 208–214.
  35. Журавель М. М. Особистісна опірність впливу політичної пропаганди як психологічна проблемa. Вісн. Нац. ун-ту оборони України. 2015. Вип. 3. С. 101–105.
  36. Закіров М., Закірова С. Дилема інформаційної безпеки особистості в інформаційному суспільстві. Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2022. Вип. 63. С. 50–64. doi: https://doi.org/10.15407/np.63.050
  37. Зражевська Н. І. Комунікаційні технології: Черкаси : Брама-Україна, 2010. 224 с.
  38. Зубченко О. С. Конструювання штучної повсякденності у російських пропагандистських телеграм-каналах (на прикладі тимчасово окупованих територій Запорізької області). Вісн. Нац. техн. ун-ту України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. 2022. № 4. С. 6–16. doi: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2022.4(56).269573
  39. Іванець А. До питання про використання Росією монументальної пропаганди як елементу окупаційної політики на тимчасово окупованій території Криму у 2014–2018 роках. Українознавство. 2018. № 4. С. 64–79. doi: https://doi.org/10.30840/2413-7065.4(69).2018.153581
  40. Іваницька Б. Основні методи пропаганди в російському Інтернет-ЗМІ Pravda.ru. Вісн. Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Серія: Журналістські науки. 2018. № 896. С. 54–58. doi: https://doi.org/10.23939/sjs2018.01.059
  41. Іванов О. Історичні наративи російської пропаганди: сутність і особливості нівелювання. Комунікативні стратегії інформаційного суспільства: лінгвістика, право, інформаційна безпека : матеріали ХІІI Всеукр. наук. конф. молодих учених, студентів та курсантів (м. Київ, 10 квіт. 2022 р.). Київ : НА СБУ, 2022. С. 29–33.
  42. Ільницький В., Старка В., Галів М. Російська пропаґанда як елемент підготовки до збройної аґресії проти України. Український історичний журнал. 2022. № 5. С. 43–55. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2022.05.043
  43. Калакура Я. Конструювання образу ворога як технологія маніпуляцій російської історіографії та пропаганди. Україна–Європа–Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2016. Вип. 18. С. 179–188.
  44. Каприця Р. О. Піар та пропаганда на пострадянському просторі: проблеми розвитку інформаційної політики. Міжнародні та політичні дослідження. 2022. Вип. 35. С. 213–230.
  45. Карпчук Н., Юськів Б. Вплив російської пропаганди на формування іміджу української влади. Міжнародні відносини, суспільні комунікаціїта регіональні студії. 2020. Вип. 2(8). С 72–82.
  46. Кеворкян К. Э., Ярмак О. В. Происхождение феномена пропаганды и его современные черты. Гуманітарний часопис. 2009. № 1. С. 112–119.
  47. Кеворкян К. Е. Пропаганда: генезис і визначення в контексті сучасних комунікацій. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія: Питання політології. 2012. № 1013. Вип. 21. С. 123–128.
  48. Кличков Д. В. Інформаційні війни як важіль впливу на громадську думку. Пропаганда vs контрпропаганда у медіапросторі: минуле, сучасне, майбутнє : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 12 лют. 2018 р.). Запоріжжя : Інтер-М, 2018. С. 382–386.
  49. Ковальчук Н. Ідеї панславізму в сучасному російському офіційному дискурсі і пропаганді. Проблеми слов’янознавства. 2016. Вип. 65. С. 193–200.
  50. Ковпак В. А., Тройно М. Р. Комунікаційні стратегії пропагандистського документального контенту як інструмент наративного регулювання. Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. 2023. № 1. С. 13–21. doi: https://doi.org/10.32840/cpu2219-8741/2023.1(53).2
  51. Комар О. Soft power і пропаганда у російсько-українській війні: епістемологічний аналіз. Українознавчий альманах. 2022. Вип. 30. С. 82–88. doi: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2022.30.11
  52. Коновальчук П. І. Зміст та основні напрями пропаганди Російської православної церкви у контексті гібридної війни Росії проти України. Стратегічна панорама. 2018. № 2. С. 31–36.
  53. Коруц У. Структура та зміст феномену пропаганди війни в системі соціальних та міжнародних відносин. Evropský politický a právní diskurz. 2019. Sv. 6. Vyd. 6. С. 45–51.
  54. Кривко А. В., Кривко І. М. Пропаганда російської федерації у східних областях України та боротьба з нею (аналітична довідка). Пропаганда vs контрпропаганда у медіапросторі: минуле, сучасне, майбутнє : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 12 лют. 2018 р.). Запоріжжя : Інтер-М, 2018. С. 396–399.
  55. Крисяк П. В. Інформаційно-пропагандистський вплив Російської Федерації на населення зарубіжних країн (на прикладі розгортання "культурних" центрів у Європі). Держава і право. Серія : Політичні науки. 2018. Вип. 80. С. 170–178.
  56. Крупський І. Пропагандистсько-маніпуляційна діяльність російського телебачення як чинник розпалювання міждержавної ворожнечі. Теле- та радіожурналістика. 2015. Вип. 14. С. 179–187.
  57. Куцька О. М., Туранський М. О. Роль російських теле- і радіоканалів в інформаційно-пропагандистському забезпеченні окупації Криму. Воєнно історичний вісник. 2019. № 2. С. 99–112.
  58. Куцька О. М., Федоренко В. В., Черненко А. Д. Російська пропаганда щодо подій на Майдані Незалежності у Києві (кінець 2013 – лютий 2014 років). Гілея : наук. вісн. 2016. Вип. 113. С. 382–386.
  59. Левицький В. В. Пропаганда у сучасному російському кінематографі. Наук. зап. НаУКМА. Теорія та історія культури. 2017. Т. 191. С. 29–32.
  60. Левченко О. П., Дмитренко Ю. В. Специфіка дискурсу ворожої пропа ганди. Закарпатські філологічні студії. 2022. Вип. 24(2). С. 155–159. doi: https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.24.2.31
  61. Лизанчук В. Просвітницька і маніпулятивна пропаганда в умовах нинішньої російсько-української війни. Теле- та радіожурналістика. 2018. Вип. 17. С. 22–51.
  62. Логвинюк Т. В. Пропагандистські наративи як зброя російської федерації в гібридній війні проти України. Український літопис. 2023. Вип. 2. С. 30–42. doi: https://doi.org/10.31470/2786-8583-2023-2-30-42
  63. Лозовий В. С. Маніпулювання історією Великої Вітчизняної війни як складова пропагандистської кампанії проти України. Вісн. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Історичні науки. 2018. Вип. 11. С. 282–289.
  64. Магалецький А. М. Міф про Велику Вітчизняну війну як засіб впливу російської пропаганди в сучасній гібридній війні проти України. Інтер марум: історія, політика, культура. 2020. Вип. 8. С. 121–139.
  65. Магда Є. Гібридна агресія Росії: уроки для Європи. Київ : Каламар, 2017. 268 с.
  66. Мазепа С. О. Про криміналізацію пропаганди в умовах російсько-української війни: вітчизняний та міжнародний досвід. Актуальні проблеми правознавства. 2022. Вип. 3. С. 176–182. doi: https://doi.org/10.35774/app2022.03.176
  67. Максимович М. Медійні аспекти "путінської" аудіовізуальної пропаганди. Теле- та радіожурналістика. 2015. Вип. 14. С. 195–202.
  68. Малик І. Р. Символізм та візуалізація у формуванні пропагандистського комунікативного простору Російською Федерацією під час активної фази російсько-української війни. Вісн. Нац. техн. ун-ту України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. 2022. № 3. С. 69–76. doi: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2022.3(55).269553
  69. Мельник O. В. Міфологеми в російсько-українському протистоянні 2014 року: мета, спосіб використання та значення для ідеологічно-пропагандистської кампанії у суспільстві (за матеріалами інтернет-простору). Інтелігенція і влада. Серія : Історія. 2014. Вип. 31. С. 118–126.
  70. Національна безпека в умовах інформаційних та гібридних війн: монографія / [В. С. Куйбіда та ін.]. Київ : НАДУ, 2019. 380 с.
  71. Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та ви передження гібридних загроз : національна доповідь / Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2022. 552 с.
  72. Неліпович Д. О., Петінова О. Б. Пропаганда – зброя ворога у війні 2022 (на матеріалах соціологічного дослідження). У пошуку нових сенсів полікультурного світу. Повоєнний діалог культур : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 2–3 лют. 2023 р.). Київ : НАКККіМ, 2023. С. 113–117.
  73. Олійник Х. В. Стан теоретичного дослідження питань кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв’язання та ведення агресивної війни. Вісн. Львів. торг.-екон. ун-ту. Юридичні науки.2019. Вип. 8. С. 117–124. doi: https://doi.org/10.36477/2616-7611-2019-08-13
  74. Павлов Д. Політична пропаганда: до визначення поняття. Гілея: наук. вісн. 2013. Вип. 79. С. 328–331.
  75. Парахонський Б. О., Яворська Г. М. Онтологія війни і миру: безпека, стратегія, смисл : монографія. Київ : НІСД, 2019. 560 с.
  76. Панченко О. А. Інституційне забезпечення процесів протидії російській інформаційній експансії та пропаганді в сучасному світі. Інформаціяі право. 2021. № 3. С. 28–34.
  77. Платмір Я. Л., Хоменко Д. В. Монументальна пропаганда як засіб гібридної війни (на прикладі тимчасово окупованих територій ОРДЛО). Вісн. Черкаського ун-ту. Серія : Історичні науки. 2021. № 2. С. 89–97. doi: https://doi.org/10.31651/2076-5908-2021-2-89-97
  78. Полтавець С. "Козацький дискурс" як складова інформаційної війни. Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2016. Вип. 43. С. 165–179. doi: https://doi.org/10.15407/np.43.165
  79. Полторак В. А., Стадник А. Г. Пропаганда та її місце в процесі ведення інформаційних війн. Основні форми пропагандистського впливу: пряма пропаганда, джинса, паблісіті, пропаганда 2.0. Epistemological studies in philosophy, social and political sciences. 2020. Vol. 3. Issue 1. С. 126–138. doi: https://doi.org/10.15421/342014
  80. Почепцов Г. Г. Забезпечення комунікативних операцій держави. Психолінгвістика. 2012. Вип. 10. С. 300–305.
  81. Почепцов Г. Пропаганда 2.0. Харьков : Фолио, 2018. 791 с.
  82. Притула А. М. Пропаганда – компонент гібридної війни: шляхи протидії засобами кримінального права. Юридична наука. 2015. № 3. С. 99–104.
  83. Ромців О., Харченко А. Методи російської інформаційної пропаганди та їх вплив на імідж України у світі. Аналітично-порівняльне правознавство.2023. № 5. С. 190–193. doi: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.05.32
  84. Рябчук М. "Майже один народ". Особливості використання пропагандистської міфологеми в умовах неоголошеної війни. Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2017. Вип. 5–6. С. 213–231.
  85. Рябчук М. Називаючи речі своїми іменами. Російська пропагандистська риторика як вірогідний доказ геноцидних намірів. Політичні дослідження. 2023. № 2. С. 146–161. doi: https://doi.org/10.53317/2786-4774-2023-2-7
  86. Самокиш І. О. Антиєвропейська пропаганда Russia Today під час висвітлення подій Євромайдану. Пропаганда vs контрпропаганда у медіа просторі: минуле, сучасне, майбутнє : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 12 лют. 2018 р.). Запоріжжя : Інтер-М, 2018. С. 369–381.
  87. Самотуга А. В. Пропаганда та конституційне право на інформацію під час війни на тлі зіткнень тоталітарних практик із демократичними цінностями. Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. 2022. № 2. С. 249–264.
  88. Самчинська О. А., Фурашев В. М. Інформаційне насильство, інформаційна маніпуляція та пропаганда: поняття, ознаки та співвідношення. Інформація і право. 2021. № 1. С. 55–65. doi: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2021.1(36).238183
  89. Свідерська О. І. Цифрова пропаганда та ризики інформаційної безпеки у контексті російсько-української війни. Політикус. 2022. Вип. 2. С. 60–65. doi: https://doi.org/10.24195/2414-9616.2022-2.10
  90. Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Харків : Фоліо, 2017. 496 с.
  91. Семенова О. Російська пропаганда у соціальних медіа: загрози та шляхи протидії. Українознавство. 2021. № 4. С. 47–71.
  92. Смола Л. Особливості російського пропагандистського дискурсу (на прикладі українсько-російського конфлікту на Сході України). Вісн. Книжк. палати. 2015. № 10. С. 43–45.
  93. Співак К., Саврук М. Інформаційна політика протидії російської пропаганди в Україні. Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Міжнародні відносини. 2019. Вип. 46. С. 189–198.
  94. Стадник А. Г. Засоби пропаганди та інформаційна зброя в сучасній інформаційній війні. Перспективи. Соціально-політичний журнал. 2016. № 1. С. 112–121.
  95. Стеблина Н. Виявлення проросійської пропаганди у найпопулярніших телеграм-каналах Одещини (Аналіз фреймів). Вісн. Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Журналістика. 2022. № 1. С. 80–88. doi: https://doi.org/10.23939/sjs2022.01.080
  96. Ткач В. Ф. Спецпропаганда як інформаційний складник гібридної війни Росії проти України. Стратегічні пріоритети. Серія: Політика. 2016. № 1. С. 99–109.
  97. Топальський В. Л., Іваненко С. М. Використання конструкту "велика вітчизняна війна" в російській антиукраїнській пропаганді. Воєнно-іст. вісн. 2020. № 3. С. 42–54.
  98. Туранський М. О. Тижневик "Военно-промышленный курьер" як джерело маніпулятивно-пропагандистської інформації у латентній фазі підготовки Росії до анексії Криму (2004–2013 рр.). Військово-наук. вісн. 2017. Вип. 28. С. 216–227.
  99. Тютюнник Л. Л. Пропаганда як засіб маніпуляції в умовах війни. Вісн. Нац. ун-ту оборони України. 2023. № 6(76). Вип. 6. С. 184–192. doi: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2023-76-6-184-192
  100. Шпилик С. Інформаційна війна, пропаганда та pr: такі схожі й такі різні… Галицький екон. вісн. 2014. № 4. С. 178–188.
  101. Федорчук В. Пропаганда як складник інформаційної війни. Наук. зап. Ін-ту журналістики. 2017. Т. 3–4. С. 13–20.
  102. Фесенко А. М., Чорна В. О., Бондарець Б. Б. Тотальна пропаганда: спроба концептуалізації. Габітус. 2022. Вип. 42. С. 11–21. doi: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2022.42.1
  103. Фісенко Т. В. Пропаганда як складник гібридної війни. Інформаційне суспільство. 2017. Вип. 25. С. 41–48.
  104. Фіялка С. Б. Відеоігри як інструмент пропаганди в умовах російсько українського протистояння. Технологія і техніка друкарства. 2017. Вип. 3. С. 79–85.
  105. Холох О. І. Філософсько-антропологічне осмислення сучасної пропаганди. Гілея : наук. вісн. 2016. Вип. 114. С. 241–246.
  106. Чікарькова М. Ю. Пропаганда ідей "Руского міра" в Україні як системна інформаційна війна в сфері культури. Вісн. Маріупольського держ. ун-ту. Серія: Філософія, культурологія, соціологія. 2021. Вип. 21. С. 83–92.
  107. Юськів Х. Наративи російської пропаганди в Україні. Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Філософсько-політологічні студії. 2020. Вип. 30. С. 226–232. doi: https://doi.org/10.30970/PPS.2020.30.31
  108. Яремчук В. Д. Російська Православна Церква в інформаційно пропагандистському конструкті політики РФ щодо України на сучасному етапі. Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2015. Вип. 3. С. 247–273.