Закірова С.

Інститути прямої демократії у конструкті комунікаційних процесів і стратегічних комунікацій (історично-ретроспективні паралелі)

Рубрика: Розділ 2. Бібліотека в системі політичної комунікації

Анотація: Стаття присвячена розгляду принципів функціонування інститутів прямої демократії як органів комунікації влади і населення в античних державах та Київській Русі. З погляду стратегічних завдань держави інститути народовладдя формували можливості вибудувати специфічні комунікативні технології для легітимізації владних рішень через діяльність народних зборів і народного віче. Пропозиції реформування державного чи політичного устрою античних Афін чи Римської республіки розглядалися народними зборами. За часів Київської Русі комунікація з населенням у формі народного віче аналогічним чином легітимізувала не тільки рішення влади, але й саму владу.

Ключові слова: комунікація, стратегічні комунікації, пряма демократія, народовладдя, народні збори, віче.

  Повний текст PDF    https://doi.org/10.15407/np.53.227     Цитування публікації

• Закірова С. (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ) ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5396-7210

Бібліографічний опис для цитування:
Закірова С. Інститути прямої демократії у конструкті комунікаційних процесів і стратегічних комунікацій (історично-ретроспективні паралелі) / С. Закірова // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. - 2019. - Вип. 53. - С. 227-241. doi: https://doi.org/10.15407/np.53.227

Бібліографія:

1. Шклярук М. Г. Структура стратегічних комунікацій у системі демократичного державного управління [Електронний ресурс] / М. Г. Шклярук // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2018. – № 1. Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1172 – Назва з екрана.
2. Тихомирова Є. Б. Стратегічні комунікації як один з пріоритетів глобальної стратегії зовнішньої політики і безпеки ЄС [Електронний ресурс] / Є. Б. Тихомирова // Міжнародні відносини. Серія: Політичні науки. – 2017. – № 14. – Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/issue/view/175 – Назва з екрана.
3. Закіров М. Б. Стратегічні комунікації у сучасному світі / М. Б. Закіров // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2019. – Вип. 52. – С. 24–34. doi: https://doi.org/10.15407/np.52.024
4. Гранчак Т. Бібліотека і політична комунікація [Електронний ресурс] / Т. Гранчак. – Київ, 2012. – 481 с. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/nauk-mon/monog-granchak.pdf – Назва з екрана.
5. Почепцов Г. Нові комунікативні можливості у сфері державного управління [Електронний ресурс] / Г. Почепцов // MediaSapiens. Режим доступу: https://ms.detector.media/ethics/manipulation/novi_komunikativni_mozhlivosti_u_sferi_derzhavnogo_upravlinnya/ – Назва з екрана.
6. Кучабський О. Г. Механізми комунікації влади та громадськості в умовах глобалізації [Електронний ресурс] / О. Г. Кучабський, О. А. Бажинова // Публічне управління: теорія та практика. – 2012. – № 4 (12). – С. 196–201. Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/ebook/putp/2012-4/doc/4/06.pdf – Назва з екрана.
7. Логунова М. Значення політичних комунікацій у здійсненні державного управління [Електронний ресурс] / М. Логунова // Персонал. –2007. – № 11. – Режим доступу: http://personal.in.ua/article.php?ida=619 – Назва з екрана.
8. Закиров М. Б. История государства и права зарубежных стран. Древний мир / М. Б. Закиров, С. Г. Закирова. – Луганск, 2009. – 367 с.
9. Референдуми в Європейському Союзі [Електронний ресурс] / О. Д. Чебаненко, О. Ю. Грищук, Н. В. Колодяжна, А. Євгеньєва ; за ред. Д. С. Ковриженка. – Київ : ФАДА, ЛТД, 2007. – 186 с. Режим доступу: http://www.wcenter.org.ua/files/referendumi.pdf. – Назва з екрана.
10. Політична енциклопедія / Нац. акад. наук України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса ; редкол.: Ю. Левенець (голова) [та ін.] ; [упоряд. Ю. Шаповал]. – Київ : Парламент. вид-во, 2011. – 808 с.
11. Грушевський М. С. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: Г. Папакін, І. Гирич та ін. – Львів : Світ, 2002. – Т. 22 : Нарис історії українського народу [Електронний ресурс] / НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; Грушевський М. С. – Львів : Світ, 2015. – XLIІ, 526 с. – Режим доступу: http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/cgi-bin/hrushevsky/person.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Z21ID=&Image_file_name=DOC/0005667.pdf – Назва з екрана.
12. Довнар-Запольский М. В. Политический строй древней Руси: вече и князь [Электронный ресурс] / М. Довнар-Запольский. – М. : Изд. товарищества И. Д. Сытина, 1906. – 63 с. Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01003734526#?page=22 – Загл. с экрана.
13. Бондар М. Віче як передумова становлення та розвитку референдумів [Електронний ресурс] / М. Бондар // Юрид. вісн., – 2014. – № 2. – С. 45–49. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urid_2014_2_10 – Назва з екрана.
14. Єрмолаєв В. Віче в Київській Русі: питання компетенції (IX – середина XII ст.) / В. Єрмолаєв // Вісн. Акад. правових наук України. – 2002. – № 4 (31). – Харків : Право, 2002. – С. 45–55. Режим доступу: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/4699/1/Ermolayev_45.pdf – Назва з екрана.
15. Костомаров Н. И. Собрание cочинений Н. И. Костомарова: исторические монографии и исследования. Кн. 3. Т. VII–VIII. Северорусския народоправства во времена удельно-вечевого уклада. (История Новгорода, Пскова и Вятки) [Электронный ресурс] / Н. И. Костомаров. – С.Пб., 1904. – Т. VIII. – Ч.2. – 498 с. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01004179520#?page=262 – Загл. с экрана.
16. Вілкул Т. Л. Віче в Давній Русі в другій половині ХI–ХІІІ ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Т. Л. Вілкул. – Київ : Ін-т історії України НАН України, 2001. – 19 с.